Я даже не могу тебе сказать, шуга, как я закатывал дно гидро, когда решил купить закладки. Надо было получше подумать, откуда их брать, да еще и попасть на такой скам! Но давай по порядку, я вот тебе расскажу, как все было. Самое время снять клад и поделиться этой историей.
Короче говоря, один мой знакомый, я его весело называю "Топтушки", посоветовал мне пару человек, которые всегда могут мне помочь с закладками. Так что, собравшись с духом и расслабившись немного, я решил их найти. Вот только как? Да нет проблемы, в наше время все через социальные сети делается.
Настал день "Д", я принялся за дело. Как-то странно, узнавать места, где можно вечно кататься на качелях, при помощи качелеграма - это же прямо про меня! И вот, нашел я одну старую группу в тематическом паблике, сказали, что там все по секрету обсуждается. Очень интересно!
Начались мои приключения.
У меня внутри все закипело от волнения, как будто я собирался в секретную миссию. К слову сказать, нашелся такой парень, Флешер его звали. Не знаю, как он настолько в курсе дел, но он нашел некого Рокета, который, якобы, занимается развлекательными площадками.
Точно помню тот день.
Я сидел на скамейке в парке и ожидал Флешера. Он вышел из-за дерева, у него была такая зараза на лице, будто он что-то выпилить хотел. Я подумал, что это уже гидро действует. Или это я только на него так смотрел?
Вот мы идем, идем... Проходим мимо больших деревьев, вижу старую горку, которую я никогда не замечал раньше. "Вот она, говорит, нужная нам площадка", - говорит Флешер. Мы подошли, а там группа парней. Один из них как будто прямо из 90-х: в широких штанах, вдоволь наблюдавших мир. Сразу сказал, что этот парень - Рокет, и он замороченный на закладках.
Рокет рассказал нам, что он снимает клад прямо из гидропоники. Вот это я понимаю, технофармакология, все дела! Нам повезло, будет что топтать на этой площадке, да и не просто топтать, а настоящие перлы получать!
Все было как в фильмах,
между нами была таюта - никто не знал, о чем мы говорим. Чувствовалось, что мы насмерть страшно эксклюзивные, да еще и покупаем гидро. Не каждый может пару классных закладок снять, так сказать. Тут, думаю, осталось немного и все будет на высшем уровне.
Встречались мы целую неделю на этой площадке, залипали на горке, так что шуга перед расхлебыванием клада уже почти не чувствовалась. Рокет скинул нам пару адресов,
таких, где можно будет снова и снова ощущать себя на вершине качелеграма.
Я искренне надеюсь, что это было последний раз, когда я занимался такой "шляпой". Кататься на качелях на детской площадке - это уже слишком. Молодежный сленг и милые слова не могут скрыть, что наркотики - это мимолетная удача, которая всегда может подвести.
В конце концов, нужно расслабляться нормальными способами, а не вливать в себя всякую фигню.
Наверное, я просто слишком сильно искал острые ощущения в жизни, но понял, что все эти закладки и гидро - это не мое. Буду лучше кататься на качелях настоящими чувствами, нежели вливать в себя что-то, что может меня выпилить.
Итак, шуга, держись подальше от таких приключений и наслаждайся жизнью в натуральном виде!
А я? Я уже не разделяюсь на двоих, я отбросил эту чертову жажду качелеграма и вернулся к настоящему, к нормальной жизни. И это круто, согласен?
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!